Codein Purple Drank Керчь

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Пфф, ай молодец. Чирикнул в закладки местные сальцы, взял там таких круглых таблеток, что аж гыча пошла в круговорот. И вот, стою на блошином рынке, у этого даркнета волшебной возможности, тусуюся со своей гоп-тусой и от наркоты такая галлюша, что аж космические коты начинают мне мяукать. Когда ко мне подползает мент, шугняк охватывает меня, а глаза мои уже такие косолапые от этих таблеток, что мент со своим авторитетом меня уже не пугает. Через кусты пытаюсь удирать от него, гаду. Только вот, чем дальше я гоняюсь, тем больше поймать на приход я начинаю понимать, что это все ерунда. Это все какая-то пустышка, а я ведь тоже пустышка, если не могу без этого наркоты. Хоть и красиво вижу мир, но это все гримасы ограниченного сознания. И тут я вспоминаю свою дедушку, который был таким мужиком, что без этого мусора и бытовой химии обходился. Он мне всегда говорил: "Пацан, не проваливайся в этот говноканал, найди свой путь и смотри в будущее". А я вместо этого находился на помойке, обгашенный и совсем бесполезный. Словно спасительная таблетка, осознание проникает в меня. Я уже давно не могу смотреть на свое отражение в зеркале, потому что оно мне показывает лишь отбросы человечества. Зная, что у меня еще есть дедушка, я решаюсь отыскать его, чтобы он помог мне разобраться со всем этим. И я узнаю, что он живет в небольшой деревне, вдали от городской суеты и наркотических искушений. Тащусь туда, как последний пакетик с героином.

И вот, я стою перед его домом, слегка подзабитый и понурый от осознания своего положения. Дверь открывает мой дедушка, смотрит на меня, как на последнего заблудшего ребенка. "Ну, что же, времени на разговор сейчас нет. Я чувствую, как кирпич падает мне на голову. Ночь пролетает медленно, а я не могу уснуть. Но в глубине моей души что-то живо, что-то, что хочет вырваться из этой бездны. Открывать двери и идти вперед, несмотря ни на что. Утро наступает. Я встаю и чувствую, что с меня слетела вся эта темная галлюша. Свежий воздух наполняет мои легкие, а солнце освещает дорогу вперед. Я иду к дедушке, с надеждой на лучшее будущее. Все было не так, как я себе представлял. Он говорил о том, что настоящая сила заключается в нахождении себя, в поиске своего пути. Он учил меня быть сильным и никогда не сдаваться. Решение было только в моих руках. И я понял. Вся эта галлюша - это всего лишь временное утеха, которая обрекает меня на бесконечные гонки за счастьем, которого никогда не достичь. И я знаю, что у меня есть поддержка моего дедушки и людей, которые верят в меня. Они помогут мне обрести свою настоящую сущность и идти по своей дороге.